Архітектурний стиль модерн: Архітектура модерну — Вікіпедія

Содержание

Модернізм (архітектура) — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Моде́рна архітекту́ра або архітектура модернізму — термін, що узагальнює в собі декілька течій, стилів в архітектурі, які виникли у 20 столітті та намагалися привнести в архітектуру риси стрімкого технологічного розвитку. Також самостійно може вважатися архітектурним стилем. Модернізм був одним з переважних стилів архітектури 20 сторіччя та зберігає свої позиції у 21 столітті.

Історія та перелік модерних стилів[ред. | ред. код]

Модерна архітектура виникає з початком 20 століття. Її виникненню сприяв розвиток використання в будівництві бетону, металу та їх поєднанню — залізобетону. Початковий модернізм базувався на принципу «форма прямує за функцією», тобто результат дизайну повинен служити меті споруди. Нижче додані деякі течії модернізму, розміщені в хронологічному порядку їх виникнення.

Стилі авангардизму[ред. | ред. код]

Стилі авангардизму — виникли на початку 20 століття, були особливо популярними у міжвоєнний період (20-і та 30-ті роки). Їм була притаманна відмова від канонів попередніх епох, радикальний пошук нових форм.

  • Конструктивізм — авангардистський стиль, що отримав розвиток у 1920-х — на початку 1930-х років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду. Особливо популярним був у СРСР та країнах центральної Європи. Але був також і на заході, проте там він відоміший під назвою функціоналізм — іноді ці стилі поєднують[1], іноді вважають незалежними один від одного, але через подібність розмежувати їх буває складно[2].
  • Функціоналізм — є одночасно принципом модернізму та окремим його стилем (іноді функціоналізм не вважають окремим стилем, а лише видом конструктивізму[3]). Його кредо — практичність кожної архітектурної деталі. Кожний елемент повинен мати свою функцію, а якщо він її не має і служить тільки для прикраси — він не потрібен. Функціоналізм використовує переважно прямокутні форми, вікна маленьких розмірів, популярним є скління у вигляді суцільних горизонтальних стрічок. Від конструктивізму його відрізняє візуальна сегментованість та відсутність монолітності будівлі.
  • Футуризм — напрямок авангарду, який пропагував культ індивідуалізму, антиісторизму, відкидав загальноприйняті мистецькі норми. Йому притаманні довгі динамічні лінії, що вказують на швидкість, рух. На початку 20 століття був популярним в Італії та СРСР, зараз широко поширений у світі.
  • Кубізм — напрямок, що існував насамперед у Чехії в 1910-1930-х роках. Його рисами були гострі, сформовані прямими лініями, фасади. Рисунки таких фасадів складали правильні фігури: прямокутники, трикутники, трапеції, ромби. При цьому кубізм зберігав симетрію та контури класичної архітектури, однак позбавляв її зайвого декору та надавав фасадові риси прямокутності[4].
  • Експресіонізм — найбільш незвичайний стиль авангардного модернізму. Виник у 20-роки ХХ віку в західній Європі, наприкінці ХХ століття в осучасненому вигляді (неоекспресіонізм) стає популярним у всьому світі. Для нього характерний відхід від прямування чітким геометричним формам, додавання формам природності та м’якості. Проте, на відміну від традиційного модерну, який теж використовує м’які природні лінії, експресіонізм перекручує звиклі форми, щоб досягти максимального емоційного ефекту. У мотивах стилю часто зустрічаються форми природи: гори, скелі, сталактити.

Прикладом сучасного експресіонізму є всесвітньо відома будівля Сіднейської опери.

Епоха синтезу модернізму з іншими стилями[ред. | ред. код]

На початку ХХ століття модернізм з’явився як повне протиставлення старим канонам та стилям. 20-і роки були роками його панування, проте ближче до 30-х років починається процес синтезу модернізму з класичними стилями. У другій половині 1930-х у СРСР та Третьому Рейху модернізм доволі швидко поступається монументальному класицизму та ампіру; у будинках 1930-х зустрічаються перехідні варіанти синтезу модернізму та класицизму (іноді для цієї архітектури виділяють термін постконструктивізм).

В той же час, насамперед у Франції та в Америці, стає популярним стиль Ар Деко — він поєднував машинні техногенні форми модернізму з традиційними органічними мотивами, насамперед модерну. У стилі Ар Деко збудовані відомі хмарочоси Америки Крайслер Білдінг (1928) та Емпайр-Стейт-Білдінг (1930), вплив стилю відчувається у радянських «сталінських висотках». Однак стиль використовувався і при будівництві невисотних будинків.

  • Будинок на Пушкінській, 49 у Харкові є прикладом синтезу конструктивізму та класицизму

  • Будинок в стилі Ар Деко в Парижі, 1928

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

Після Другої світової закінчується епоха класичного авангардного модернізму в архітектурі. Проте з’являються нові форми, а стилі першої половини ХХ століття отримують нове життя у зміненому вигляді.

  • Бруталізм — поширення бруталізму почалося у 1950-і. Для стилю характерні масивність, відсутність обробки матеріалів фасаду або їх груба обробка (принцип «чесного матеріалу»). Будівлі бруталізму можуть мати декор, але також грубий та масивний (наприклад, гратчасті бетонні малюнки на фасаді). Форми будівель часто сміливі, популярний принцип формування будівлі кубічними або прямокутними блоками. Проте це необов’язково, брутальні будинки можуть мати і цільну форму.

Потужність конструкцій, сміливі великомасштабні композиції бруталізму є протиставленням легкості та приглаженості інтернаціонального стилю.

Бруталізм набув популярність в усьому світі. Найчастіше він використовується для адміністративних будівель.

  • Інтернаціональний стиль — поширився одночасно з бруталізмом у 1950-і. Стиль вимагав відмови від національних культурних особливостей і всіляких різновидів історичного декору на користь прямих ліній та інших чистих геометричних форм, легких і гладких поверхонь зі скла і металу. Його стриманість та універсальність дозволили інтернаціональному стилю поширитися світом. Особливо популярний для офісних будівель та для архітектури хмарочосів.
  • Мінімалізм — виник ще у 1920-1930-і, проте розквіт отримав у другій половині ХХ століття. Мінімалізм прагне опустити зайві деталі для досягнення простоти. Він використовує прості геометричні форми, однотонні кольори, може мати стриманий декор. Часто мінімалістичні будівлі мають кубічні форми. Перевага надається природним матеріалам, дереву, каменю, а також склу, хромованим деталям та високим технологіям.

Важливу роль грає постановка освітлення приміщень, популярними є великі вікна[5].

Попри удавану легкість, мінімалізм є складним стилем: йому потрібно досягти відчуття затишку та досконалості якщо можливе використання мінімальних архітектурних інструментів. У наш час мінімалізм популярний серед арт-проектів. Інструменти мінімалізму можуть використовуватися не тільки у модернізмі, а і в інших стилях: постмодерн, лофт.

  • Сучасний мінімалістичний котедж в Амстердамі

  • Для мінімалізму важливий дизайн інтер’єру

  • Музей Гардінера, Торонто, 2006

Сучасний період[ред. | ред. код]

У сучасності споруджуються будівлі у більшості наявних стилів модернізму, але з коригуваннями часу. Так виникають нові старі течії з префіксом нео-: неофутуризм, неоекспресіонізм, необруталізм, та навіть з’являється термін «неомодернізм».

До нових стилів сучасності можна віднести хай-тек та біо-тек. Ці два стилі схожі за високотехнологічними інструментами спорудження будівель, але хай-тек прагне створити прямі машинні лінії, а біо-тек створює м’які закруглені органічні форми.

  • Лондон. На передньому плані Ліденхолл, хай-тек. На другому плані Сент-Мері Екс 30, в народі «огірок», біо-тек.
  • Innovation Tower, Гонконг, неофутуризм

  • Концертний зал Волта Діснея, Лос Анджелес, неоекспресіонізм

Стиль модерн в архітектурі

 

Модерн в архітектуріБільшою мірою стиль модерн проявив себе і став широко поширений в елітному приватному житловому будівництві (особняки), ну і в промислових і адміністративно-торговельних спорудах, як банки, біржі, вокзали.

 

Завдяки тому, що стиль модерн в архітектурі з’явився в часи бурхливого розвитку науки і техніки і в ті часи почали використовувати залізобетон, облицювальні керамічні та скляні вироби, то це спричинило за собою раціональну конструктивність будівель, виконаних у ньому.

 

Однак, архітектура модерну має, так би мовити «другу сторону медалі», яка на рівні з раціональністю міститься в ньому. Мова йде про декоративності, яка викривається тим, що не має поділу на конструктивні та декоративні елементи. Тобто, несучі конструкції і є такі декоративні.

 

Особливості модернуАрхітектурний стиль модерн має цікавий принцип архітектури, іменований «зсередини назовні», що представляє з себе відображення, взаємозв’язок фасаду від внутрішніх приміщень. Так, несиметричний, художньо оформлений фасад у стилі модерн відображав доцільність і комфортність щодо розташування внутрішніх кімнат.

 

До речі, що стосується архітектурного оформлення фасаду даного стилю, то в ньому варто відзначити наявність лоджій і галерей, балюстради, балясини різних некласичних форм; балки з дерева, архітектурний декор стін і вікон.

 

Конструктивні елементи будівлі виконаного в модерніБалкон в стилі модерн виконаний в багатокутної форми, при цьому спостерігаються виступаючі консолі. Розміщення вікон несиметричне, в поєднанні з різним розміром, відбувається враження природного безладу.

 

Що стосується декору, то він має особливо складний вид (мова йде про колонах, молдингах, карнизах, та ін. архітектурному декорі) завдяки наявності в ньому прямих і хвилеподібних поглиблених смуг. Штукатурка чергується між гладкою і шорсткою її різновидом, доповненої ліпними орнаментами у вигляді пишних і хаотично розкиданих квітів, які розташовуються на її площині.

 

Декор модернуБудівлі у стилі модерн характеризувалися романтичним характером, який забезпечувався химерні вигини покрівлі, унікально виконаних художньо огорож балконів, асиметричними формами отворів і наявністю особливого орнаменту, виконаного у формі витких водоростей і жіночих голів з розпустилися волоссям.

 

Що стосується інших архітектурних стилів, за ним також багато інформаційних тематичних статей на нашому сайті у відповідному розділі.

 

 

Український архітектурний модерн — Вікіпедія

Украї́нський архітекту́рний моде́рн, УАМ — один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX століття. Існував і розвивався протягом майже 40 років (з 1903 по 1941 роки). В основі УАМ лежать народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури і перш за все барокової (див. українське бароко), вплив якої, починаючи з 1910 року був помітним і навіть зростаючим. Сильним був також вплив європейського модерну.

Житловий будинок І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а в Києві, 1907–1908 pp. Архіт. В. Г. Кричевський та ін.

На початкових етапах появи і розвитку стиль мав різні найменування: «український стиль», «український архітектурний стиль», «український народний стиль», «новий український стиль» та інші. Ці назви не є точними, адже самі поняття «Українська архітектура» і «український стиль» (точніше українські стилі) мають значно ширші значення, а УАМ як окремий стиль мав свої внутрішні течії. Щодо цього В. В. Чепелик зазначає: «В історії української архітектури жодне інше стильове явище не відзначалося такою розмаїтістю, різнохарактерністю і суперечливістю у назві, як УАМ. Починаючи з перших публікацій на цю тему у 1900-ті роки і закінчуючи роботами істориків останніх літ, здійснюється пошук оптимальної назви, котра здатна найповніше розкрити характер і особливості досліджуваного явища».

Цікаво, що у 1903 році, коли В. Г. Кричевський запропонував на конкурс з розробки архітектури будинку Полтавського губернського земства свій проект, стиль його проекту був віднесений до псевдо-мавританського стилю, тому що він мав незнайомі архітектурні форми.

У назвах, що стосувалися УАМ, відбивались характерні погляди чи світоглядні орієнтації тих, хто їх вживав. Першим називати новий стиль «модернізований український стиль» почав, ймовірно, видатний митець у стилі УАМ Є. Н. Сердюк, за ним термін «український модерн» уводить Г. О. Коваленко.[1] За інформацією В. В. Чепелика, найбільш часто вживаною у літературі назвою стилю є український модерн або її варіанти.

Будинок колишньої електростанції (тепер спортивна школа)

В основі УАМ лежать форми української народної хатньої і церковної архітектури. З цього приводу варто відзначити, що вперше елементи української народної архітектури почали використовувати професійні архітектори ще у XIX ст. (будинок Ґалаґана у Лебединцях).

Досягнення етнографічної науки і дослідження народної архітектури і народних будівельних традицій привели до зародження серед архітекторів думки про створення власного архітектурного стилю, народного по своїй суті. Першим цю ідею у 1903 році реалізував В. Г. Кричевський у проекті будинку Полтавського губернського земства (1903–1908 роки), що став першим твором у стилі УАМ. Майже одночасно з ним у цьому новому стилі були збудовані школа ім. І. П. Котляревського у Полтаві (1903–1908 роки, архітектори Є. Н. Сердюк і М. В. Стасюков) і церква в селі Плішивці (1902–1906 роки, архітектор І. С. Кузнєцов), архітектура якої відноситься дослідниками до УАМ. Це були перші три об’єкти, побудовані у стилі, що отримає згодом назву УАМ. З приводу цих трьох об’єктів В. В. Чепелик пише: «Ці три пам’ятки започаткували три найважливіші, майже різновекторні, напрями художніх пошуків УАМ: Покровська церква намітила майбутній розвиток необарокових тенденцій, будинок Полтавського земства був скерований на ствердження декоративно-романичного напряму, який почали називати народним стилем, школа ім. І. П. Котляревського націлена у бік раціоналістичних пошуків».[2] Успішний початок викликав рух за створення рідного стилю. Розвиток архітектури УАМ відбувався майже одночасно в усіх регіонах України.

З 1903 на перше місце в розробці теорії УАМ виходить О. Г. Сластіон. Він сформулював принципи морфології УАМ і всіляко сприяв розповсюдженню і утвердженню цього стилю. З’являються гуртки з вивчення української народної архітектури. Так, студенти ПІГІ, в майбутньому видатні діячі УАМ, у 1905 — у році організовують нелегальний гурток з вивчення української архітектури, кожне літо вони ходять по селах і роблять замальовки хат, хлівів, церков і дзвіниць. У Харкові при Літературно-художньому гуртку виникає Український художньо-архітектурний відділ, який ставить собі за мету «розповсюження українського стилю» і українського мистецтва взагалі, а також «збереження інших пам’яток України і відродження українського зодчества». Почесним головою гуртку був І. Ю. Рєпін, головою С. І. Васильківський. З’являються численні публікації у спеціалізованих і популярних журналах. Відзначалося своєрідність стилю і відповідність сучасному життю і новим запитам.

Окрім стилю УАМ в Україні були розповсюджені і інші стилі модерну, що походили з європейської традиції.[3] Порівняно з європейським модерном УАМ відзначається більшою тяглісттю у часі: 38 років замість 20. Це обумовлено несприятливими умовами розвитку, вимушеними перервами.

В. Чепелик виділяє три етапи у розвитку українського архітектурного модерну

  1. 1903 — 1917 — період бурхливого розвитку УАМ. Два різновиди — народний стиль (романтизм) і раціоналістичний модернізм (більш стриманий). Декор у архітектурі будівель був інтенсивний, мальовничий, у ньому були розвинені народні теми, збагачені мотивами, що прийшли від європейської архітектурної традиції.
  2. Постреволюційний час. Після окупації України більшовиками, багато-хто з діячів УАМ опинилися в еміграції. Багато-хто підпадав під арешти і цькування з політичними обвинуваченнями. Під загрозою розправи дехто відмовлявся від своїх поглядів на УАМ. Магістральними напрямами розвитку архітектури 1920-1930-х pp. стають раціоналізм та конструктивізм. УАМ має значно менше поширення, але і в ньому на цей час триває велика робота з пошуку нових типів жител й громадських споруд.
  3. 1934 — 1941 роки. Певне пожвавлення у розвитку УАМ, але утиски продовжилися. Утиски стали одним з факторів, що припинили розвиток УАМ.

Після 1941–1945 років елементи УАМ використовувалися окремими архітекторами, але їхні роботи нечисленні і маловідомі.

Виділилося кілька центрів розвитку УАМ.

Київський центр[ред. | ред. код]

Першим будинком, спорудженим у Києві у стилі УАМ, стає дім І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а (1907–1908 pp.). Цей рядовий двоповерховий будинок був виконаний у дереві й обличкований цеглою, мав плаский фасад у сім вікон на поверх.[4]

Саме у Києві було вперше побудовано споруду інженерного призначення у стилі УАМ — будинок міської очищувальної станції на Саперній слобідці (архітектор М. О. Даміловський).

Для архітектури Київського центру характерним є те, що тут більш розвинутий раціоналістичний напрям УАМ.

Полтавський центр[ред. | ред. код]

Школа ім. І. П. Котляревського

Перші три будинки в стилі українського модерну були побудовані саме на Полтавщині.

У 1903–1908 рр. з’являється перший будинок УАМ — будинок Полтавського губернського земства, який був спроектований архітектором В. Г. Кричевським.

У 1902–1906 рр. архітектор-художник І. С. Кузнецов побудував Покровську церкву в селі Плішивець Гадяцького повіту.

У 1903–1905 рр. архітектори Є. Н. Сердюк та М. Ф. Стасюков побудували школу ім. І. П. Котляревського у Полтаві.[5]

Пізніше, 1916 року, за проектом Василя Кричевського та технолога-кераміста Юрія Лебіщака було збудовано Опішнянський гончарний навчально-показовий пункт Полтавського губернського земства.[6]

Також, УАМ проявився в проекті земських шкіл, реалізованому Опанасом Сластіоном. На сьогодні відомо 53 школи, що лишилися на території колишнього Лохвицького земства (тепер — Чорнухинського, Лохвицького, Пирятинського районів Полтавщини, Роменського Сумської, Варвинського Чернігівської області). Їх досліджує громадський проект з однойменною вживаною назвою «Школи Лохвицького земства» щодо цих навчальних комплексів.

Харківський центр[ред. | ред. код]

Ідея створення нового українського архітектурного стилю зародилася у середовищі харків’ян. Цю ідею першим реалізував харківський архітектор-художник В. Г. Кричевський в будинку Полтавського губернського земства, а харків’яни С І. Васильківський, М. С Самокиш та М. М. Уваров виконали в його інтер’єрі розписи.

Саме в Харкові Євген Сердюк і Маріан Харманський споруджують в формах УАМ перший комплекс будівель науково-дослідного призначення — Харківську сільськогосподарську селекційну станцію (Московський просп., 142, 1909–1911 pp.). Тепер НДІ рослинництва, селекції і генетики.

Тут існували різні течії УАМ. Об’єкти у стилі УАМ були збудовані як у Харкові так і у його околицях і на Кубані.

Харківський центр УАМ зробив значний внесок у розвиток стилю УАМ як за кількістю споруд так і за теоретичними розробками стилю.

Львівський центр[ред. | ред. код]

Львівські архітектори вироблювали місцеві варіанти УАМ, в якому регіональні особливості передували тим, що долинали зі сходу України. Разом з тим досить красномовним стає бажання львівських митців хоча б частково підхопити та розвинути деякі характерні форми народностильової архітектури Наддніпрянщини зокрема трапеційні прорізи у порталах та вікнах, хоча ці теми в Галичині так і не стали настільки панівними, як це ми бачимо в Центральній та Східній Україні.

Найвідомішою спорудою в цьому стилі у Львові є будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20), споруджений за проектом архітектора Івана Левинського.

УАМ у Катеринославі[ред. | ред. код]

Окремі будинки УАМ були побудовані також у Катеринославі.

Перший будинок у стилі УАМ в Катеринославі було споруджено 1908 року — дім на Кавалерійській вулиці, 22 (проект інженера І. М. Труби). В цьому рядовому двоповерховому будинку було кілька житлових квартир.

Значно більш претензійним здається будинок на Пороховій вулиці (сучасна Кавалерійська вулиця), 22, що розташовано в глибині двору, але на головному фасаді має досить багату цегляну орнаментацію. У сільській місцевості Катеринославщини одним з перших будинків, збудованих у народностильовій архітектурі стає будинок Просвіти у селі Мануйлівка (1909 рік, проект І. М. Труби).

Серед катеринославських будинків початку XX ст. найвизначнішою пам’яткою, що увібрала народні мотиви, став величний будинок інженера В. М. Хреннікова.[7][8] Будинок Хреннікова одразу увійшов до числа видатних споруд міста, він, ще не закінчений будівництвом, на початку 1913 р. потрапив до розділу «Достопримечательности города» у книзі «Весь Екатеринослав» (1913, с 126).

УАМ в інших регіонах України[ред. | ред. код]

  • В Одесі у стилі УАМ збудований житловий комплекс на вул. Пироговській, 3 (1911–1916 роки, архітектор Я. М. Пономаренко). Шість будинків цього комплексу утворюють певний ансамбль. Це перший ансамбль житлових будинків у стилі УАМ.
  • В Умані на вул. Мало-фонтанній, 25 на початку ХХ-го століття було побудовано гімназію, яка має характерні ознаки стилю українського модерну.
  • Тульчин Будинок рад, арх. М. І. Шпандель, інж. Гроздовський, 1927 р., вул. Леніна 51
  • У Чернігові і на Чернигівщині у стилі УАМ також збудовано кілька будинків, зокрема школи.[9]

УАМ на Кубані[ред. | ред. код]

На Кубані у стилі УАМ збудовано більшість залізничних станцій на Кубано — Чорноморській залізниції (Албаши, Ведмідівка, Мишастівка, Титарівка тощо) і численні об’єкти при них — житлові будинки для залізничників, школи для дітей залізничників (1910–1916 роки).

Найвідоміші діячі УАМ[ред. | ред. код]

Левинський І. І., Сластіон О. Г., Кричевський В. Г., Жуков К. М., Вербицький О. М., Сердюк Є. Н., Лушпинський А. О., Тимошенко С. П., Дяченко Д. М., Троценко В. К..

Дерев’яна архітектура доби сецесії в Україні[ред. | ред. код]

Довгий час дерев’яна архітекутра доби сецесії залишалась невідомою навіть для фахівців. Коротка доба сецесії не сприяла створенню значної кількості дерев’яних сакральних і світських споруд в подібній стилістиці, але вони були. Частка з них поруйновані в роки громадянської війни і в роки 2-ї світової. Серед них — * дерев’яна Земська лікарня в селі Мошни в Черкаському районі Черкаської області (арх. Городецький Владислав Владиславович).

  • дачні будинки в Харківській обл.
  • міські помешкання міщан і небагатих дворян
  • Арх. В. Городецький, с. Мошни. Будівля земської лікарні 1894

  • Село Язлівчик. Римо-католицька каплиця, доба сецесії, 1936

  • Київ, Андріївський узвіз, житловий будинок 19 ст.

Композиція і морфологія УАМ[ред. | ред. код]

За роки розвитку УАМ було збудовано понад 500 об’єктів у цьому стилі. Спадщина УАМ збереглася неповністю. Багато чого знищено у роки Першої світової війни, війни УНР з більшовицькою Росією і Польщею, Другої світової війни. Велику роль у недостатньому збереженні об’єктів УАМ відіграло відношення до них радянської влади, в період якої багато з них або знищувались, або зазнавали неправильної реставрації. Імена багатьох архітекторів, що працювали у стилі УАМ, в радянський час знаходились під забороною. Протягом десятиріч штучного забуття роботи і долі цих архітекторів були невідомі навіть фахівцям. У 1970-х роках деякі історики архітектури і краєзнавці за власною ініціативою і без найменшого розголосу почали непомічений тоді владою пошук і вивчення пам’яток, доробку значних майстрів, навіть намагалися піднятись до певних узагальнень, публікувати свої роботи, де тільки щастило — від районних газет до збірників тез наукових конференцій в обласних центрах. Продуктивніше вивчення УАМ почалося лише у 1990—му році. Одним з найвідоміших дослідників УАМ є В. Чепелик

  1. Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. / Упорядник З. В. Мойсеєнко-Чепелик. — К. : КНУБА, 2000.
  2. Бібліографія з Українського архітектурного модерну у книзі Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. / Упорядник З. В. Мойсеєнко-Чепелик. — К. : КНУБА, 2000.
  3. Олена Щербань Український модерн в архітектурно-будівельній кераміці Опішнянського гончарного навчально-показового пункту Полтавського губернського земства (1912–1924 рр.) (укр.)
  1. Чернигов в стиле «модерн» (фото) (рос.)
  2. Дзюбенко П. А. Декор украинского архитектурного модерна в Харькове (рос.)
  3. Колісник Є. М. Феномен національного архітектурного стилю
  4. Український архітектурний стиль на Полтавщині
  5. Український архітектурний модерн на сайті «Київ, фото-словник».
  6. Український модерн (архітектурний стиль). Фото багатьох об’єктів у стилі УАМ

Модерн в архітектурі

Модерн — стиль у європейському й американському мистецтві кінця XIX — початку XX ст. У різних країнах використовують інші назви стилю модерн: арт нуво (Art Nouveau) у Франції та Бельгії, югендстиль (Jugendstil) у Німеччині; сецесіон (Sezession) в Австрії; ліберті (Liberty) в Італії тощо. Модерн сформувався в умовах бурхливого розвитку індустріального суспільства.

Архітектура модерну вирізнялася відмовою від прямих ліній і кутів на користь більш «природніх» ліній, використанням нових технологій (метал, скло). Вона характеризувалася прагненням до створення одночасно і естетично красивих, і функціональних будівель. Велика увага приділялася не тільки зовнішньому вигляду будівель, але й інтер’єру. Всі конструктивні елементи — сходи, двері, стовпи, балкони — художньо оброблялися. Архітектори зверталися до примхливого декоративізму та символів в орнаментиці декорацій, у розписах, скульптурі інтер’єрів і фасадів.

Для допитливих

Одним із перших архітекторів, котрі працювали в стилі модерн, був бельгієць В. Орта, що побудував чотири будівлі в Брюселі (три з них нині готелі), які включені до Списку світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО: будинок професора Е. Тасселя, який вважається першою у світі спорудою у стилі модерн; будинок ван Етвельде; будинок Сольвей і свій власний, де нині розміщена експозиція Музею В. Орта. У своїх проектах архітектор активно використовував нові матеріали — метал, скло тощо. Залізним несучим конструкціям він надавав незвичайних форм, що нагадували фантастичні рослини.

Художній стиль модерн (ар нуво) вперше з’явився 1880 року в Бельгії та Франції і поступово згас із початком Першої світової війни. Твори цього стилю можна було побачити всюди — на громадських будівлях та рекламі, всередині приватних будинків і за межами міста.

Його сучасний варіант представлений стилем хай-тек. «Ар нуво» перекладається з французької як «нове мистецтво» та означає декоративно- орнаментальний стиль. Цей стиль ставив на перший план цілісність і органічність всього житлового простору. Девіз стилю ар нуво: «Жоден будинок не повинен бути схожий на жоден інший!»

Ця красива будівля — звичайний житловий будинок, який знаходиться в Парижі. Він побудований у 1901 році архітектором Ж. Лавіроттом і е свого роду шедевром у стилі «ар нуво».

Сецесіон — «стиль практичної корисності*, стилістична течія в мистецтві Австрії (кінець XIX — початок XX ст.). Назва виникла від того, що в той період мистецтво Відня втілювало у кращій формі найбільш передові художні ідеї Південно-Східної Європи. Стиль був розроблений О. Вагнером і його учнями та поєднав прості геометричні форми з мінімумом декору.

Для допитливих

Зведення храму сецесіону за проектом Й. Ольбріха було завершено в 1898 році. Спочатку будівля задумувалася як павільйон модерну для будівельної виставки у Відні, але пізніше стала однією з найбільш важливих споруд для австрійського модерну — сецесіону.

Кошти на будівництво храму сецесіону збирали самі художники. Будівля виявилася справжньою культовою спорудою — біла, велична, із золотим куполом, яка вдало гармоніювала із золотим куполом сусідньої церкви Святого Карла. Храм сецесіону можна розглядати як унікальний приклад архітектурного маніфесту модерністів.

«Гуцульська сецесія» — архітектурний стиль, характерний для деяких споруд, зведених у Львові наприкінці XIX — початку XX ст.

«Гуцульська сецесія» — спроба пошуку польського і українського стилів в архітектурі, що відбувалася в рамках національно-романтичного осмислення Віденського сецесіону. Непрофесійне мистецтво горян Карпат стало головним джерелом створення нового національного стилю.

У найбільш яскравій формі ідеї «гуцульської сецесії» проявилися в роботах архітектурної фірми І. Левинського, в якій працювали Т. Обмінський, О. Лушпинський, Л. Левинський та інші. Для стилю характерні експресивні об’єми, виразна пластична конфігурація дверних отворів, вікон, навісів, складні обриси дахів з великими схилами, які іноді прикрашалися вежею, схожою на дзвіницю гуцульської церкви. В оздобленні будинків металом і керамікою простежується колористична гама народного мистецтва.

Ліберті — одна з назв стилю модерн у Західній Європі кінця XIX — початку XX ст.

Для допитливих

Англійський комерсант А. Ліберті, представник торгових фірм на Сході, у 1875 році відкрив у Лондоні магазин, де торгували предметами мистецтва Китаю та Японії. Твори східного мистецтва — порцеляна, лаки, тканини, японські гравюри — привертали увагу естетів. Пізніше в магазині «Ліберті» почали продавати вироби молодих англійських художників, близькі східному мистецтву. Фірма «Ліберті» мала настільки значний вплив, що в Англії деякий час твори

Югендстиль — прийняте в німецькому мистецтвознавстві та художній критиці найменування стилю модерн, що зазвичай використовується для позначення німецького та австрійського мистецтва. Воно походить від назви мюнхенського журналу Juged, заснованого в 1896 році.

Столицею цього стилю вважається Рига, яка визнана ЮНЕСКО перлиною європейського югендстилю. По всьому центру латвійської столиці можна зустріти справжні шедеври цього стилю. Ризька Дума створила спеціальний центр югендстилю, який займається збереженням і популяризацією цієї унікальної спадщини. Однією з причин, через яку ризький модерн вилився у те, що нині називається югендстилем, була заборона на типову забудову в кінці XIX — початку XX ст. Це дозволило архітекторам реалізувати свої найсміливіші фантазії та плани.

Для допитливих

Король заліза, король архітектури, король модерну, архітектор А. Гауді створив архітектурне обличчя одного з найкрасивіших міст світу — Барселони. Митець спроектував парк Гуель, в якому спробував втілити ідеї, які існують у природі, але ніколи не реалізовувалися в архітектурі. Здається, що будівлі виросли з землі. Всі разом вони створюють дуже органічне єдине ціле, незважаючи на різномаїття форм і розмірів.

До шедеврів сучасної архітектури зараховують будинок Батльо — плід фантазії архітектора. У ньому відображено сюжет вбивства Св. Георгієм дракона. Перші два поверхи нагадують кістки і скелет дракона, фактура стіни — його шкіру, а покрівля — його хребет. На покрівлі встановлені невелика башта і кілька груп димових труб різноманітних складних форм, облицьовані керамікою.

Не менш популярною спорудою митця € будинок Міла — один з найвідоміших архітектурних творів модерну, що отримав назву «Ла Педрера» (каменоломня), обумовлену дивовижністю цієї споруди.

Це розташований на кутовій ділянці шестиповерховий дохідний будинок з двома внутрішніми дворами і шістьма світловими колодязями. Будівля, як і квартири, має складний криволінійний план, що контрастує з хвилястою поверхнею фасаду.

Спокутний храм Св. Сімейства — це загальновизнаний таємничий символ Барселони. Його величні вежі справляють дійсно незабутнє враження, а сама будівля сповнена таємниць і закодованих послань А. Гауді. Храм розрахований на хор із 1500 співаків, дитячий хор із 700 осіб і 5 органів. Він повинен був перетворитися на центр католицької релігії.

За задумом А. Гауді, храм Святого Сімейства мав стати будинком-символом, грандіозною алегорією Різдва Христового.

Храм представлено трьома фасадами: східний був присвячений Різдву; західний — Страстям Христовим, південний, найзначніший, мав стати фасадом Воскресіння. Будівництво храму триває і сьогодні.

Остаточно його планують закінчити до 2030 року.

Модерн як архітектурний стиль :: MegaLib.com.ua

На зміну еклектизму XIX століття приходять пошуки цілісного стилю, що грунтується на застосуванні нових конструкцій і матеріалів (криця, цемент, залізобетон, каркасна система, величезні покриття склепінно-купольної системи, козирки, що висять тощо).

Провісником нового етапу в розвитку архітектури стала Ейфелева вежа (висота 312 метрів), що її було зведено зі складних сталевих частин до Всесвітньої паризької виставки 1889 року за проектом інженера Густава Ейфеля на ознаку вступу в нову еру машинного сторіччя. Ажурна вежа, позбавлена утилітарного значення, легко та плавно здіймається у повітря, втілюючи міць техніки.

Перший житловий будинок, в якому було застосовано новий будівельний матеріал — залізобетон — був зведений у Парижі в 1903 році архітектором О. Перре. Конструкція будови, що визначає його легку логічну композицію, добре виявлена на фасаді. Однак спочатку нові матеріали і нові конструкції не обмірковувалися естетично, а поєднувалися з елементами старих стилів.

Які ж головні постулати формотворення в стилі модерн? Основний принцип архітектури, як сформулював його ще римський архітектор Вітрувій: корисність, міцність, краса, в модерні реалізувався так, що на перше місце виходила краса, спираючись на зручність («корисність»). В минулому люди не надавали особливого значення зручності. Коли сидиш на старовинному стільці з випуклим сидінням та прямою спинкою, що не відповідає лініям спини, але вкритий розкішним рельєфним різьбленням, що встромляється в тіло, чи коли намагаєшся перемістити цей пудовий стілець або стерти пил в його численних завитках, — наочно відчуваєш, як мало думали наші пращури про зручність.

Архітектори модерну висунули функціональність, корисність як етичну основу нового стилю. Нефункціонально проектувати — значить діяти аморально. Не можна вирішувати художні завдання, відволікаючись від задоволення практичних потреб. Комфорт та зручність в організації простору — перш за все. Тому в модерні з´являється новий принцип зведення будинків, «зсередини назовні». Спочатку планується внутрішній простір, що формує зовнішній вигляд будівлі.

Стиль модерн конструктивний: за фасадом будинку можна читати його внутрішню структуру. Оскільки основним в стилі модерн стала організація інтер´єру, то у зовнішньому вигляді це неминуче призвело до асиметрії планів та фасадів, до вільної багатооб´ємної композиції, що принципово відрізняється від нормативних класичних будівель. Вікна в будинках модерну, як правило, різні за конфігурацією і розміром, можуть бути розташовані на різних рівнях, виходячи зі структури внутрішнього простору. Будівля стилю модерн вирізняється вільним складанням плану, живописною рівновагою замість суворої симетрії.

Модерн більшою мірою реалізувався в жанрах особняка та доходного будинку. Вихідним центром розвитку простору особняка є хол, доходного будинку — сходи, навколо вертикальної осі яких на декількох рівнях компонується решта кімнат та допоміжних приміщень.

Для модерну характерна стилізація. Модерн зробив принципово можливим включення до своєї художньої системи будь-яких ретроспективних форм. Звертаючись до форм минулого, модерн застосовує їх в новому контексті, підкреслюючи одні та обминаючи інші деталі, абсолютно не піклуючись про історичну вірогідність. Його цікавить загальне, а не вірогідність деталі, як це було в еклектиці XIX століття. Зберігаючи загальні особливості образу інших епох, модерн трансформує їх згідно зі своїми художніми смаками, виявляє шляхом перебільшення, гротеску близькі собі риси.

Модерн запропонував нові принципи ансамблевості в архітектурі. Якщо раніше ансамблевість розумілася як використання споріднених стильових форм, то для архітектора модерну головним засобом включення будинків до міського середовища стає узгодженість масштабів, ритміки, подібність об´ємів та силуетів існуючої та нової забудови, тобто принцип просторових взаємозв´язків, принцип живописно-ритмічної композиції.

Важлива роль у формотворенні модерну відводилась пластичності. Архітектори намагались у формах будинків знайти образ, адекватний духовним спрямуванням людей своєї епохи. На естетику нової архітектури вплинули властивості залізобетону набувати будь-якої форми. Нове розуміння пластичності для модерну полягає в тому, що воно характеризує не стільки декор, як це було раніше, скільки ліплення самих архітектурних мас.

Архітектори модерну, з одного боку, тяжіли до раціональних конструкцій, застосовуючи залізобетон, скло, кераміку, а з іншого боку, намагались подолати сухий раціоналізм будівельної техніки, звертаючись до вигадливого декору. Незважаючи на відверту декоративність модерну, декору завжди в композиції відводиться другорядна роль. Модерн підкреслює «непотрібність», «неутилітарність» декору, в ньому щедро представлені мотиви флори та фауни, але завжди в їх символічному значенні. Через метафоричність художнього мислення «новий стиль» намагався протиставити себе натуралістичним тенденціям XIX століття. Навіть простий лінійний орнамент мав для теоретиків модерну прихований зміст. Уподобана модерном крива лінія здатна відбивати в залежності від форми та ступеню своєї кривизни то силу, то слабкість. Рух ліній, що безперервно плине та, разом з тим, пульсуючий ритм ліній, що звиваються, виявляється у всьому: у візерунках металевих палітурок поручнів і маршових сходів, огорож балконів, у вигинах даху, у криволінійних формах пройм, у стилізованому орнаменті з хвилястих водоростей і жіночих голів з розпущеним волоссям.

Провідними архітекторами стилю модерн були X. ван де Вельде, В. Орта в Бельгії, А. Гауді в Іспанії, Дімар у Франції, Й. Гофман в Австрії, Ф. Шехтель в Росії, В. Городецький в Україні.

З часом, до того ж досить швидко, в модерні назріли зміни. Архітектурні маси та об´єми ставали більш лаконічними та простими, функціонально й конструктивно виправданими. Інтер´єри звільнювалися від перевантаженості речами умеблювання. Кількість орнаменту зменшується, він вже не заповнює архітектурну форму, а лише супроводжує, підкреслює її. В 1920-х роках виникає новий стиль в архітектурі — конструктивізм.

Стиль модернізм в архітектурі

 

Будівля Баухауз - модернізмАрхітектурний модернізм є нового зразка стилем в архітектурі 20–го століття, який докорінно відрізняється від всіх попередніх стилів, так як в основі його лежить насамперед раціональність і функціональність.

 

Архітектор модернізму відмовляється від монументальної та інших тематик, притаманних раннім архітектурним стилям; відсутній ліпний декор та інші прикраси.

 

Стиль модернізм в архітектурі, споруди, які виконані в цьому стилі, зведені виключно з нового зразка матеріалів, як залізобетон, скло, цегла. Крім того, фасади, виконані в цьому стилі більшою мірою були облицьовані склом, тобто виконані в сухому способі обробки. Якщо і були типові бетонні стіни та інші конструктивні елементи, то декорування їх було відсутнє геть.

 

музей Гуггентхейма в Нью-ЙоркуАрхітектура модернізму була стилем міжнародного, можна сказати, міжконтинентального рівня і проявилася в більшій мірі при спорудах будинків–хмарочосів, звідси випливає, що стиль виконувався в містах і був стилем громадських, більшою мірою не житлових будівель.

 

Але стиль модернізм виявляв себе не тільки в прямокутних нехитрих засклених «коробках» з повним заскленням фасадів, були і проекти різних форм і конструкцій, досить складних і оригінальних, як наприклад, музей Гуггентхейма в Нью–Йорку, який Ви можете спостерігати на малюнку вище (будівля округлої форми), а також для наочності представлена фотографія нижче кафе “Жимчужина” в Азербайджані. Дуже мудрі форми, чи не так? Але при цьому замете, ніякого декору, розписів і т. д., тільки форми конструктивних елементів, в цьому і є весь модернізм.

 

Кафе перлинаМодернізм в архітектурі 20 століття поєднує в собі кілька відгалужень, як європейський функціоналізм, (20–30г), раціоналізм (20 г Росії), конструктивізм, «баухауз» (німеччина), органічна архітектура, бруталізм, ар-деко, інтернаціональний стиль.

 

Крім того, варто відзначити стилі-попередники модернізму (клас неостили): ар–нуво (Франція), югендстіль (німеччина), сецессіон (Австралія), неокласицизм.

 

 

Український архітектурний модерн. Коротка історія втраченої естетики (ФОТО)

У

Дата публікації:

Від Кубані до Львова. Архітектурний стиль Український модерн розповсюджений по всій території, де живуть українці. В Радянському Союзі УАМ таврувався, як націоналістичний і занепадницький – в ранньому, а в пізньому просто замовчувався (відомо: що не описане, того ніби і немає). Будівлі перебудовували і знищувались, особливо в 70-х рр. 20 ст., зі знущальною характеристикою «нє імєют архітєктурнай і істарічєскай цєнності».

Стиль досліджувала: Gloria_ma

Модернізм: пошук нового змісту

19 «довге століття» було небаченим доти проміжком часу за інтенсивністю розвитку науки і кількістю відкриттів. Виникнення телеграфу, радіо, збільшення сітки залізничних шляхів сприяло комунікації між людьми, надавало можливість обмінюватись досвідом.

Темпи науково-технічного прогресу вели до поширення освіти і зростання достатку, що, в свою чергу, викликало запит у підвищенні рівня потреб у комфорті і просторі, а вдосконалення інструментів і матеріалів надавали можливість реалізації фантазій.

Буває так, що несила жити по-старому — і цей сигнал з ноосфери накриває собою Землю. Люди починають шукати новий сенс у звичних речах, намагаються подивитись на них під іншим кутом. Так сталося і на зламі 19 і 20 століття. Філософська думка закликала зосередитись над переважанням духу над формою, зазирнути в суть речей, наблизити земне до вищих світів. Ця нова концепція вилилась потім у багатьох напрямках мистецтва – від літератури до музики, від малювання до архітектури. Модерн – це бунт молодих, оновлення і експресія.

В архітектурі до загальноєвропейських пошуків нового змісту, згідно з духом часу, додалось бажання відійти від застарілих традицій 19 століття, з’явилася втома від кокетливої вичурності ампіру. Демократичність на противагу елітарності, експресія і спрощення, чіткість силуету, графічність і динамізм, акцентування на кольорі – ось ті складові, що відповідали духові модерну.

Для народження будь-якого значного явища має скластися ряд необхідних умов: підґрунтя, сучасні віяння, таланти і замовники.

Можна сказати, що новий оригінальний український стиль в архітектурі породила… література.

Цікава література, написана українською, стимулювала освічених людей звернути увагу на Україну – з’явились українофіли, «хлопомани», «Стара Громада», в колах інетлігенції розвинулась благородна мода на вивчення української старовини: звичаїв, казок, легенд, пісень, історії, народних ремесел і промислів, музики і архітектури, як побутової народної, так і культової – в дусі візантійства і бароко.

«Українізація модерну і модернізація української традиції»

Поступово сформувалась ідея відтворення архітектурного надбання народу в новій архітектурі.

Теоретики і практики після довгих суперечок зійшлись на тому, що зводити національну архітектуру до архаїки, запозичувати старі, милі серцю моделі не варто і регресивно. Набагато більш вірним буде, вивчивши досконально всі шедеври, що їх зафіксувала історія народу, надати їм подальший розвиток згідно сучасності.

Як Шекспір з древньої легенди про Амлета зробив безсмертну драму «Гамлет», так і архітектори-патріоти із культурних артефактів зробили сучасний архітектурний стиль. Моттом нового стилю стало: «українізація модерну і модернізація української традиції». І ще одна важлива складова, без якої такий напрямок, як будівництво, неможливий — гроші: бурхливий розвиток капіталізму в Російській імперії спричинив переформатування соціальних відносин, породив нові професії і напрямки діяльності, збільшив кількість людей, що мали вільні кошти і могли їх витратити на будівництво, а також породив державне замовлення.

весь тягар ліг на людей, що любили Батьківщину не тільки до глибини серця, а й до глибини гаманця

В українському випадку – нації бездержавної, про культурно-представницький розвиток якої не тільки не дбають, а всіляко тому перешкоджають – весь тягар ліг на людей, що любили Батьківщину не тільки до глибини серця, а й до глибини гаманця. (с).

Отже, можна констатувати, що для появи нового архітектурного напрямку, крім передумов, абсолютно необхідні були дві категорії патріотів – митці і замовники, що бажають відродити національне зодчество.

Вироблення стилю

В основу нового стилю лягла схема п’ятичастинної української хати. Коли подивишся на фото, наприклад, згорілої 7-поверхової кам’яниці Грушевських, чи на корпус Полтавського земства – треба добре пошукати ту основу. Одначе ж, вона там є.

До знакових рис стилю належать шестикутні вікна (а також прямокутні великі і напів-коло), такої ж форми портали, вальмові (шатрові), наметові з заломленням дахи, башти, лоджеві фронтони, трицентрові арки, піддашки, кручені колонки, кольорова майоліка, мансарди і псевдо-мансарди, орнамент – рослинний і геометричний, барокові мотиви.

Українці завжди любили природу – кожна господиня неодмінно біля своєї хати мала квітник (і зараз те саме – не знайдеш дачі, будинку в селі, де не було б палісадника). Цей квітник, за умов нового часу, що вимагав площинної побудови – перейшов на стіни у вигляді орнаменту.

Орнамент в УАМ використовули різний – в залежності від задумки розробника і грошей замовника. Але завжди він, як і вся споруда – піддашки, портали, двері, вікна, башточки і колонки – несе в собі риси впізнаваності навіть для сучасного міського жителя України – неясна мелодія літнього сільського дня у бабусі, рушник, на якому батьки винесли хліб, благословляючи пару на спільне життя, або баченої церкви в стилі козацького бароко під час однієї з туристичних подорожей до Львова чи Чернігова, або і у яке-небудь богом забуте містечко…

Полтава. Програмний будинок.

Першим будинком в новому стилі став будинок Полтавського земства – роботи геніального архітектора Василя Кричевського. На початку 20 ст. полтавці задумали справити ювілей «Енеїди» уроженця Полтави, що прославив її – І. П. Котляревського . Намітили собі цілий комплекс подій, пов’язаний як з Енеїдою, так і з письменником. І серед іншого — задумали побудувати новий будинок Полтавського земства.

Був оголошений конкурс на найкращий проект, вибрана приймальна комісія, що складалась з авторитетних людей міста і фахових спеціалістів – архітекторів, художників тощо.

В конкурсі взяли участь маститі архітектори, серед них – 4 академіки архітектури. А переміг проект, який був практично першою самостійною роботою молодого – йому тоді було тільки 32 роки – Василя Григоровича Кричевського.

Цей будинок, 1904 року побудови – нині Краєзнавчий музей Полтави, досі є своєрідною іконою стилю – настільки він досконалий як з фасаду, так і в середині.

Програмний будинок стилю. Його показують місцевим школярам, але візитівкою Полтави і досі залишається Полтавська битва

Полтавський краєзнавчий. Хол

Полтавський краєзнавчий. Цей зал можна замовити для церемонії реєстрації шлюбу

Інтер’єр Васильківський, Самокиш, Уваров

Василь Кричевський – видатний архітектор, етнограф, художник, графік, автор українського герба, патріарх цілої династії видатних митців.

Був людиною типу ренесансного – практично універсальною: за що не брався – все виходило шедеврально. Він писав картини, будував архітектурні шедеври (Полтавського земства, будинок Грушевського в Києві, музей Шевченка в Каневі), був художником кіно (оформив «Звенигору» Довженка і ще 11 фільмів).

Відродив килимарство, заснував керамічну школу українських мільйонерів і меценатів Ханенків. Мав найбільшу колекцію української старовини (згоріла в пожежі будинку Грушевських у 1918 р). Був першим ректором Академії Мистецтв в Києві.

Його картини є в музеях Н’ю-Йорка, Києва, Харкова, Полтави. Радянська влада змусила його плювати собі в бороду, каятись в «українському буржуазному націоналізмі», практично закреслювати своє життя… У війну емігрував до Німеччини, а потім до Каракасу, де і помер в 1952 р.

Ім’я Василя Кричевського радянською владою затиралось, згідно з давньою традицією, що українська культура – це сільська культура, культура вторинна по відношенню до «старшого брата», хоч би це було сто разів не так. Сьогодні на Полтавщині в селі Опішне, котре відоме традиційною українською керамікою, створено музей Кричевського.

Від Кубані до Львова, від Одеси до Луцька

Ідея, що називається, витала в повітрі, і майже одночасно з будинком Полтавського земства з’явилось ще 5 будинків, виразно позначених комплексом рис, котрі потім назвуть УАМ (в Полтаві, Львові, Харкові).

Загалом, УАМ обійняв собою не тільки зовнішнє архітектурнє рішення, цей стиль був комплексним, характерним і для внутрішнього інтер’єру: оздоблення стін, стель, сходових майданчиків, кахлів, меблів, люстр, килимів – усе дихало осучасненою українською традицією.

Цікавим і символічним фактом є те, що будинки в цьому стилі поширені по всіх теренах і етнографічної території українського народу: від Чернівців до Чернігова, від Кубані до Києва, Херсона і Одеси до Луцька, від Харкова і Дніпра до Львова – і це попри те, що тодішня Україна була розділена між двома імперіями, Російською і Австро-Угорською.

УАМ сформував декілька осередків-центрів:

Полтавський, Харківський, Львівський, Київський, Петербурзький. І на Півдні України (Дніпро, Одеса), кожний з яких позначився своєрідністю.

Найбільшими як в теорії, так і за кількістю побудов були Полтавський і Харківський. Само собою, архітектори виконували замовлення не тільки в означених містах, а по всій України.

Саме в середовищі харків’ян зародилась ідея створення нового стилю в архітектурі. В Харкові ж і збереглося найбільше пам’яток в цьому стилі – цілих 25 споруд.

Харківська державна академія дизайну та мистецтв

Харківська державна академія дизайну та мистецтв. 1911-1913 pоки. Архітектор Жуков Костянтин Миколайович

Архітектор Жуков Костянтин Миколайович, котрий звів будинок, у якому зараз знаходиться Харківська державна академія дизайну та мистецтв – росіянин. Переїхавши в Україну молодим випускником московського училища живопису, зблизився з групою митців, що входили до Українського художньо-архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка, яким керував Сергій Васильківський – видатний український художник, який пропагував УАМ і був одним із теоретиків розроблення стилю.

Натхненний українською спадщиною, Жуков створив вдалий образ будинку, який увібрав в себе експресивні мотиви Західної України в поєднанні з європейським модерном.

Пів-життя розробляв засади УАМ, а за радянської влади був, в цілях самозахисту, змушений відмовитись від них, критикувати, клясти і каятись.

Що стосується Полтавського центру, то хотілось би обов’язково згадати про натхненника і того, хто першим розробив підвалини нового стилю – Опанаса Георгійовича Сластіона.

Опанас Георгійович був художником і графіком, мистецтвознавцем, архітектором, що був знайомим з передовими тодішніми віяннями в архітектурі – від «чиказької школи» до віденського «сецесіону».

Він вважав, що український стиль в архітектурі неодмінно має бути впроваджений в мас-побут села, і розробив та збудував багато народних шкіл на 1-3-4 класи, вважаючи, що діти мають рости не просто освіченими, а й патріотами і естетично розвинутими особистостями.

Побудовані ним школи, лікарні, амбулаторії, житлові будинки стояли на Черкащині, Київщині, Миколаївщині, а найбільше – на Полтавщині.

Будинок колишньої електростанції в Ніжині

Найбільш значним його проектом вважається комплекс споруд і будинків Миргородського санаторію, 1916-1920-ті рр.

Загалом УАМ вилився у кілька стильових течій, серед яких:

1) сецесійно-романсько-візантійська розроблялась лише у західному регіоні, в ній сплавилось воєдино кілька тенденцій;

Львів. Акціонерне товариство «Дністер» (вул.Руська). архітектор Іван Левинський Л. Левинський, Т. Обмінського, О.Лушпинський. 1904-1906 рр.

Тепер тут міська поліклініка.

Інколи ще стиль УАМ на Західній Україні називають «гуцульська сецесія».

Колишня клініка Солецького. 1908 р. Архітектор Олександр Лушпинський.

Івано-Франківськ. монастир сестер-василіанок (УГКЦ). Теж Іван Левинський і Олександр Лушпинський. 1910- 1913 роки

Розвитком УАМ Галичина передусім завдячує Івану Івановичу Левинському і його учню Олександру Онуфрійовичу Лушпинському.

Левинський був художником, архітектором, педагогом, інженером і талановитим підприємцем, що створив успішну будівельну компанію, яка мала практично завершений будівельний цикл – від архітектурного бюро до фабрики з виготовлення кераміки для дизайну.

Левинський більше спеціалізувався на розробці архітектурної ідеї, коструктивному рішенні, а вже розробкою фасадів, художнім оздобленням займався Олександр Лушпинський.

Тому досить важко виділити авторство зі спільного проекту, позначеного компанією Івана Левинського. В художньому оздобленні будинків, в колористиці і пластиці в стилі УАМ в Галичині можна зустріти мотиви не тільки гуцульські, а й Середньої Наддніпрянщини.

В стилі українського модерну були вирішені не тільки будинки, а й пам’ятники Маркіяну Шашкевичу у Білій Горі і Шевченку у Вінниках (останній зруйнований поляками).

Пам’ятник Маркіяну Шашкевичу

У Першу світову, готуючись до післявоєння, коли як ніколи буде затребуване житлове будівництво, Лушпинським буде розроблено серію житлових, господарчих і громадських будинків. Ці проекти, в свою чергу, будуть мати вплив на розробку київськими архітекторами на чолі з Д.М.Дяченком будинків для села в 1920-х.

2) народностильова течія була позначена декоративно-романтичними тенденціями;

Дніпро. Готель Україна, відомий під назвою будинок інженера Хреннікова. Архітектор Павло Фетісов, за кресленням замовника, Володимира Хреннікова.

Теж готель Україна у Дніпрі

Готель «Україна» у Дніпрі побудований на розі Катерининського (К. Маркса) проспекту і вул. Первозванівка (Короленко) в 1909 -1913 роках.

Зведенню цього будинку сприяв Дмитро Іванович Яворницький — визначний історик козацтва. Двічі майбутнє будівництво зупинялось.

Спочатку це сталося через те, що орендар якоїсь там крамниці на місці майбутньої ділянки під дім не хотів її продавати – і Яворницький порадив Хреннікову тямущого харківського адвоката. Адвокат процес виграв, а гонорар перерахував на видання першої в Харкові української газети «Сніп» (ім’я адвоката не знаю).

Вдруге Яворницький виступив лобістом побудови цього будинку перед місцевою владою. Завдяки його старанням проект вдалось «пробити», за що вдячний Хренніков дав гроші на прем’єрну публікацію автобіографії Т. Г. Шевченка, яку незадовго до того знайшов Яворницький.

Гроші, талан і зусилля завжди дають результат…

Але всі ці «технічні зусилля» були б марні, як би Яворницький не написав свою «Історію українського козацтва», бо замовник В. М. Хрєнніков задумав побудувати дім – чільну, найкращу споруду міста Катеринослава (Дніпра), як гімн українському козацтву.

Хрєнніков задумав побудувати найкращу споруду міста Катеринослава, як гімн українському козацтву.

Яворницький приймав безпосередню участь у створенні цього будинку, консультуючи митців що до історично вивірених деталей.

Дім Хреннікова був спалений у війну і частково перебудований в 1950-ті, що призвело до деякої втрати оригінального художнього рішення.

Автентичний вигляд будинку, був сильно пошкоджений у війну, під час відбудови втрачені цікаві художні рішення.

Під час післявоєнної відбудови була знайдена закладена металева табличка: ««Року Божого від Різдва Христова тисяча девятьсот десятого (1910) 30-го жовтня (October) під час ІІІ-ї Державної Думи заложено цей дім. Будується він власником ґрунту Інженер-технологом Володимиром Миколаевичем Хрінніковим (W.N. Hrennikoff) по його власному проїкту. Фасад по Катерининському проспекту і Первозванівській вулиці робиться по проїкту архітектора Петра Фетісова (Fetisoff) в стилю «Відродження України»»

4) необарокова течія символізувала народно-барокові форми;

Покровська церква в с. Плішивці. 1902-1906 рр. Архітектор І.С.Кузнєцов

Корпус Лісотехнічного інституту в Києві.

Київ. Комплекс споруд Української сільськогосподарської академії в Голосієві, 1925-1930 років.

Архітектор С/Г-Академії – Дмитро Михайлович Дяченко. Інколи цей напрямок, з його грайливими, крученими лініями, з його експресією і вигадливістю виділяють в окремий напрямок – УАНБ – українське архітектурне нео-бароко.

На цей стиль, як і взагалі на УАМ, за радянської влади тиск постійно підсилювався. Тому сприяли як прихильність архітектурного середовища до модного тоді бюджетного конструктивізму, так і загальний настрій малоосвічених, зате пильних радянських намісників, які всю буржуазну тягу до естетики, а тим більше української естетики – вважали непотрібною, небезпечною з точки зору радянського «братства», і розглядали крізь призму останніх вказівок ЦК КПСС і особисто товариша Сталіна.

Праці Д.М.Дяченка в 30-х були засуджені за буржуазний націоналізм. Рятуючись від арешту, в 1937 р. він переїжджає в Москву, але це його вберігає тільки тимчасово – в 1941 році його арештовують, а в 1942 р. він гине в ГУЛазі.

4) раціоналістична течія відзначалася формами стриманими, тектонічними, з мінімумом декору;

Чернігів. Наукова бібліотека ім. Короленка, в минулому офіс Дворянського і селянського поземельного банку

Та ж наукова бібліотека ім. Короленка

Оздоблення бібліотеки

Споруда побудована інженером Д. Д. Афанасьєвим за проектом архітектора О. І. Фон-Гогена.

Київ половинився – одна частина тяжіла до модерну з виразними бароковими мотивами, інша – до модерну раціоналістичного. Будинки в стилі УАМ будувались з ухилом у конструктивізм, акцентом на багатство вікон і чистоту ліній. Такі будинки, як училище ім. Грушевського на Куренівці авторства того ж таки Кричевського і Брадтмана, або житловий будинок Юркевича на вул. Паньківській, 8 роботи Шехоніна (правда, трохи перебудований), або прибутковий будинок Лаврєнтьєва на вул. Саксаганського, 101 роботи Сергія Тимошенка (всі названі будинки створені в період 1910-х років), служать раціоналістичному напрямку яскравими прикладами.

Прибутковий будинок Юркевича, архітектор М. Шехонін, 1909–1914 роки, вул. Паньківська, 8.

А вершиною стриманості в УАМ можна вважати Київський залізничний вокзал. 1928-1932 рр., архітектор Олександр Матвійович Вербицький.

Київський залізничний вокзал

Створювався цей проект уже маститим архітектором, і був задуманий як своєрідна «візитівка» міста, ключ до пояса бароко, що простягнувся починаючи з комплексу Софії, Печерська, Подола, Китаєва і аж до Голосієво. Але проект було піддано посиленій критиці, що продовжувалась років сім, і змусила майстра зрештою покинути своє дітище.

Вокзал тоді так і залишився недовершеним, а у повоєнний час, не дивлячись на протести автора, внутрішній інтер’єр будови був замінений на тодішнього фаворита радянської влади – УРСР-івський стиль, з його монументальним, помпезним та прісним класицизмом.

6) неокласицистична течія засвідчила спробу поєднання модернізованих народних традицій з класицистичними принципами, («і нашим і вашим») мала деяке поширення у 30-ті pp.

Канів. музей Т. Г. Шевченка. Першопочатковий вигляд.1935-37 роки. Проект В. Г. Кричевського і Петра Костирка.

З 2003 р. проводились реставраційні роботи за ескізами Кричевського — задумали відновити зовнішний і внутрішній вигляд, але коли до влади прийшов Янукович, керівництво проекту передали Ларисі Скорик, яка успішно похєрила виконану на 90% роботу, замінивши концепцію Кричевського на концепцію Скорик.

Закінчилось все погано — прокуратура Черкаської області порушила провадження за неналежно проведені гідроізоляційні роботи, в результаті яких музей підтікає.

Перша світова війна, а потім громадянська, призводили до пауз у роботі, а в деяких випадках і припиняли її – в зв’язку з еміграцією або смертю архітекторів. А Друга світова не тільки нанесла вагомі втрати вже побудованому, а й поставила жирну крапку на УАМ – бо СРСР, по її закінченні, остаточно вичавив із вжитку УАМ як буржуазне, занепадницьке, манірне, навмисно вичурне, символічне , глубокоє чуждоє пролєтаріям і саціалістічєскаму іскусству.

Мабуть, один із останніх будинків у стилі УАМ в Луганську – це готель «Жовтень». 1947-1952, архітектор Йосип Каракіс.

Будинок вражає своєї еклетичністю — задумкою художника поєднати Спаську башту з червоною зіркою з мотивами українського бароко і елементами українського орнаменту. Така собі спроба «і вашим», і від душі.

Але «ваші» все чудово уловили і звинуватили архітектора в українському буржуазному націоналізмі. Пікантна деталь — автор був євреєм, тому після цього обвинувачення йому приліпили ще й «космополітизм» — два в одному. Але в табір він не потрапив — відбувся переляком і звільненням з роботи

Луганськ. Готель Жовтень

Загалом у стилі УАМ було побудовано близько 500 споруд різного призначення: побутового, учбового, представницького, прикладного, сакрального, інженерно-технічного і т.д.

Період українського модерну тривав в Україні набагато довше, ніж модерн у Європі – не 20, а майже 40 років, від 1904 до 1941 року. Бажання увічнити культуру народу, до якого і себе відносили, зустрічало відверте незадоволення з боку пануючої ідеології — керівництво імперії протидіяло розвитку української культури і, зокрема, національної архітектури, як в Російській імперії, так потім і в СРСР. Але українці вперто лупали сю скалу (с).

Найбільш видатні архітектори, які творили у стилі українського архітектурного модерну: Василь Кричевський, Віктор Троценко, Костянтин Жуков, Дмитро Дяченко, Сергій Тимошенко, Євген Сердюк, Іван Левинський, Олександр Лушпинський, Опанас Сластіон.

В СРСР, як архітектурний напрямок, цей стиль таврувався, як націоналістичний і занепадницький – в ранньому, а в пізньому просто замовчувався (відомо: що не описане, того ніби і немає). Спадщина Українського архітектурного модерну офіційно не вивчалася, республіканська цензура писати про УАМ в київській пресі забороняла.

Будівлі перебудовували і знищували, особливо в 70-х рр. 20 ст., з знущальною характеристикою «нє імєют архітєктурнай і істарічєскай цєнності».

Але, як завжди (підпільно) завдяки праці ентузіастів — таких, як архітектор Віктор Чепелик, який їздив по всій Україні, шукав, знаходив, проводив обміри, відновлював за майже зруйнованими будівлям задумки, замальовував і систематизував, сидів в архівах, вишукуючи всі згадки про проекти в цьому стилі — реалізовані і ні; про знайдене друкував статті де тільки можна — навіть в районних газетах; знайомив своїх студентів з цією спадщиною, писав і не дописав через смерть узагальнюючу монографію про цей стильовий напрямок в українській архітектурі — ми зараз маємо науковий перелік будівель в стилі УАМ.

За властивою українцям звичкою ставитись до власної спадщини, як до непотребу, і попри те, що вже давно немає радянської цензури широкий загал про це явище нічого не знає. Так, наче цілих 40 років архітектурного злету — вирішення благородної мети продовжити лінію неперервності розвитку нашого монументального мистецтва — від Русі до України, не було.

Але як все органічне, УАМ – через тих студентів, яких вчили такі, як Віктор Васильович Чепелик, продовжується і зараз. Придивіться, і ви побачите його риси і в залізничній будочці на переїзді, і в помпезній Арена-сіті в Києві…

Невеликі будиночки у стилі УАМ будувалися під час маштабного ремонту приміщень залізниці, які провів міністр транспорту Георгій Кирпа

Арена-сіті в Києві

*******

Важлива складова бюджету інтернет-видання TEXTY.org.ua- пожертви читачів

Якісна і нерозважальна журналістика, яка працює в інтересах публіки, потребує затрат і в принципі не може бути прибутковою. Але натомість вона є суспільним надбанням, як, наприклад, чиста вода. Тому фінансова підтримка кожного з вас дуже важлива для нас. Звертаємося з проханням здійснити пожертву на підтримку ТЕКСТІВ.

Якщо ви здійснили пожертву, повідомте будь ласка нам на адресу texty.org.ua (равлик) gmail.com Це потрібно для того, аби ми могли відзвітувати вам, куди витратили зібрані кошти

Як можна перерахувати кошти:

EugeneLakinsky(НА)gmail(КРАПКА)com — наш рахунок на ПейПел;

ЛікПей

096 551 68 93 — гроші на рахунок можна слати і на телефон — це Київстар, телефон тільки для збору пожертв, зв’язатися з нами можна по емейлу texty.org.ua @ gmail.com

U336801545841 — наш гаманець у гривнях на ВебМані

Полтава харківщина естетика луганськ архітектура дніпровськ харків культура дніпропетровщина луганщина Львів історія місто київ львівщина будівництво

Стежити:

Тексти.org.ua - Facebook Тексти.org.ua - Instagram Тексти.org.ua - Telegram Тексти.org.ua - Twitter

Что такое современная архитектура? (с иллюстрациями)

Современная архитектура — это термин, используемый для описания упрощенных, незамеченных архитектурных стилей конца 19-го и 20-го веков. Эти стили строительства также известны под другими названиями, такими как International Style, Neue Sachlichkeit или New Objectivity и Functionalism. Они возникли как реакция на дизайнерские излишества викторианской и эдвардианской эпох.

A comparison between the modernist IBM Building and the contemporary Trump Tower in Chicago reveals the modernist emphasis on straight lines. Сравнение модернистского здания IBM и современной башни Трампа в Чикаго показывает модернистский упор на прямые линии.

Сторонники современного стиля хотели, чтобы дизайн в большей степени соответствовал социальным и политическим тенденциям нового времени.Реализовать эти новые дизайнерские идеи также стало возможным в результате новых технологических и инженерных разработок. В строительстве стали широко использоваться такие материалы, как стекло, сталь, железо и бетон.

The Bauhaus School was a branch of modern architecture that spread from Germany to the US. Школа Баухаус была ответвлением современной архитектуры, распространившейся от Германии до США.

Архитекторы, работавшие в этом стиле, в основном вдохновлялись машинной эстетикой. Они определили форму здания в соответствии с его функциональными требованиями и материалами, которые будут использоваться.Упрощенные формы были предпочтительны, а все ненужные детали были удалены.

The interior of Mies van der Rohe Интерьер Сиграм-билдинг Мис ван дер Роэ в Нью-Йорке.

Некоторыми выдающимися современными архитекторами были Луи Салливан и Фрэнк Ллойд Райт в США, Отто Вагнер в Вене, Виктор Орта в Брюсселе, Ле Корбюзье во Франции и Антони Гауди в Барселоне.Немецкие архитекторы Людвиг Мис Ван дер Роэ и Вальтер Гропиус руководили знаменитой школой Баухаус, которая оказала большое влияние на современное движение. С началом Первой мировой войны многие ведущие деятели Баушауса бежали в Соединенные Штаты из Европы и унесли свои дизайнерские идеи с собой.

Famed architect Frank Lloyd Wright redesigned Tokyo Знаменитый архитектор Фрэнк Ллойд Райт реконструировал отель Imperial в Токио, который позже был перестроен.

Модернизм оказался очень популярным в США, и долгое время — почти 50 лет — это был определяющий стиль, используемый при строительстве коммерческих, институциональных и общественных зданий. Однако этот стиль не так хорошо прижился с отдельными жилыми домами.Известными зданиями в современном стиле являются Дом страхования Уильяма Ле Барона Дженни в Чикаго и здание Сиграмм Людвига Мис ван дер Роэ в Нью-Йорке. Современные архитекторы также были озабочены городским планированием: Ле Корбюзье проектировал город Чандигарх в Индии и участвовал в проектировании Бразилиа в Бразилии.

So-called modern architects usually design commercial buildings and towers. Так называемые современные архитекторы обычно проектируют коммерческие здания и башни.

Основная проблема современной архитектуры — бескомпромиссная ориентация на функциональность и прямолинейность форм. Не было желания придавать дизайну более человечные штрихи и не было уступок местным стилям. Это сделало здания в современном стиле довольно суровыми и стерильными.Критики стиля утверждали, что эстетика и доступность так же важны, как и функциональность, и что настаивание на прямолинейных формах душит творчество. Разочаровавшись в стилях модерна, многие архитекторы начали переходить к более органичным проектам постмодернизма.

The United Nations Headquarters in New York, which was designed by a team that included Le Corbusier and Oscar Niemeyer, is an example of the "Internationalist" school of modern architecture. Штаб-квартира Организации Объединенных Наций в Нью-Йорке, спроектированная командой, в которую входили Ле Корбюзье и Оскар Нимейер, является примером «интернационалистской» школы современной архитектуры..

Соображения современного архитектурного стиля | Milgard Windows & Doors

Чистые линии, гладкие поверхности и много света создают облик современного дома. Орнамент сведен к минимуму, чтобы сосредоточиться на большом воспринимаемом пространстве и приветствовать внутреннюю и внешнюю жизнь. Эти единственные в своем роде дома обычно асимметричны с плоскими или однозначно наклонными крышами.

Рекомендуемые стили окон и дверей патио для современных

Хотя современные дома различаются по дизайну, раздвижные горизонтальные окна почти всегда могут быть отличным выбором.Другой популярный стиль эксплуатации — это навес, который часто помещают под большими панорамными окнами, поскольку он обеспечивает легкий приток свежего воздуха. Многие современные дома выходят за рамки норм, когда дело касается формы и расположения окон. Это может выглядеть как уникально вырезанные фронтоны, окна, огибающие угол дома, или стеклянные стены от пола до потолка. Возможности безграничны!

Алюминий — популярный оконный материал, потому что в современных домах почти всегда есть ровные линии обзора и тонкие профили.Milgard Aluminium Series также очень прочен и энергоэффективен. Цветовая палитра этих домов, как правило, более темная, нейтральная, с использованием серых, черных и темно-красных оттенков. Ищете темный цвет рамы, который дополнит ваш интерьер? Серия Aluminium предлагает анодированную бронзу как внутри, так и снаружи. Кроме того, серия Ultra TM имеет стекловолокно с порошковым покрытием цвета Black Bean, которое устанавливается с обеих сторон окна.

Рекомендуемые материалы и цвета:

arch_style_color_fiberglass.jpg arch_style_color_aluminum.jpg

* Доступно только для Essence Series®, снаружи и из дерева внутри стекловолокно

Для создания гладкого внешнего вида сетки редко применяются и обычно сохраняются в соответствии с сетками валентности, если они используются.

Системы подвижных стеклянных стен

— популярный выбор в современных домах, так как они обеспечивают достаточное количество естественного света и подчеркивают прекрасные виды. Узкие рамы помогают гарантировать, что эти двери гармонируют с дизайном и с тенденцией внутренней и внешней жизни. Сиденья и фрамуги популярны у парадных входов.

.

архитектурных стилей Америки и Европы

Жилая

Центральная Пенсильвания. Здесь можно увидеть множество стилистических форм, в том числе палладианский входной портик, окна колониального возрождения, крутые фронтоны и слуховые окна, а также асимметричный дизайн.

ПЕРИОД ПОПУЛЯРНОСТИ: 1980-е годы — настоящее время

ИСТОРИЯ И ВДОХНОВЕНИЕ: Постмодерн — это «стиль»? Эпоха постмодерна больше всего ассоциируется с архитектурой, появившейся с конца 1970-х годов и продолжающейся до наших дней.Часто постмодернистскую архитектуру называют неоэклектичной, по сути, представляя собой слабо интерпретируемое возрождение исторических стилей, смешанных с современными методами строительства для новых домов. Для коммерческих зданий постмодернизм представляет собой выход из рамок «анонимного стеклянного ящика» международного стиля. Вместо модернистской мантры «меньше значит больше», постмодернистский архитектор Роберт Вентури классно возразил: «Меньше — это скучно». Эта реакция на модернизм привела к бесконечному разнообразию форм и гладких асимметричных дизайнов коммерческих зданий.Постмодернизм часто используется как намек на прошлое с множеством ассоциаций и значений. Это частичный отказ от модернистской мысли, возврат к традиционным историческим прецедентам, возрождение интереса к истории и наследию.

Постмодернизм довольно хорошо совпадает как с движением за сохранение исторического наследия, так и с движением за новый урбанизм. Исторические особенности часто преувеличиваются, а критики постмодернистской архитектуры указывают на то, что ее архитекторы не обязательно пытаются воспроизвести исторические стили.Вместо этого постмодернизм, похоже, высмеивает прошлое, используя большое разнообразие исторических форм, упрощая и смешивая их в неорганизованный, нелогичный беспорядок здания. Другим нравится тенденция отхода от строгого функционализма, ссылаясь на хороший «баланс» между гладким, техническим обликом современной архитектуры и широким разнообразием исторических форм, которые могут быть применены (я склонен согласиться с этой последней точкой зрения). В жилой архитектуре мы видим множество «нео» стилей, которые представляют второй или третий раунд возрождения: неовикторианский, неомансардный, нео-ремесленный и еще более неоколониальное возрождение, которое остается неизменно популярным.

Чтобы увидеть больше фотографий постмодернизма на Flickr, щелкните здесь.

Де Перес, Миссури. Неотюдор 1970-х годов, когда исторический стиль начал возвращаться в домашнюю архитектуру.

Центральная Аризона, дом возрождения новых мастеров или ремесленников.

Центральная Аризона, дом в стиле нео-испанского возрождения, с лепниной, крышей из красной черепицы и арочными проемами. Его также можно назвать средиземноморским возрождением.

Дом в нео-викторианском стиле или неоколониальный? Постмодернистская архитектура сочетает исторические стили и особенности с креативным дизайном.

Площадь Сент-Луиса, Миссури. Неотюдор с имитацией фахверка, расширяющейся линией крыши у входа и круто скатными крышами. К 2000-м годам большая часть новых домов состояла из гаражей, как и этот.

Большой неоклассический вход придает ощущение величия этому дому среднего класса на Юго-Западе.

Вход в стиле нео-тюдоров, окна разной формы, фасад с лепниной и фальшивым камнем, а также округлые гаражные двери придают постмодернистский характер этим новым таунхаусам на юго-западе.

Центральная PA. Дом в стиле неоколониального возрождения с симметричной геометрией Георигана, центральным слуховым окном и большим гаражом для семьи 21 века.

Нравится:

Нравится Загрузка …

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *